Меф кристаллы МЯУ-МЯУ Звенигород

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Конечно, все друзья в округе считали меня безумцем, живущим в собственной мечте. Но я был решительным, я хотел ощутить на себе все эмоции и впечатления этого путешествия, будучи шмоляром. Итак, я собрал свой небольшой багаж, который состоял из пары футболок, пары джинс и нескольких пачек марихуанки - моего верного спутника в дороге.

Итак, я отправился на автостоп, чтобы добраться до ближайшего аэропорта. Была диковинка в том, что я не имел денег на самолет, но, честно говоря, мне было все равно. Нюхать атмосферу новых мест - вот моя цель.

Сижу в самолете, число закладок нарастает, а мои мысли уже шмоляются от предстоящих впечатлений. Лететь над океаном, ощущать скорость и свободу - это кайф. Я закрываю глаза и представляю себя уже там, в Нью-Йорке.

"Это будет огонь!" - говорю я себе, думая о моем приключении.

И вот, я выходю из самолета и чувствую запах нового города, запах возможностей и безграничных границ. Мой город мечты, где исполняются желания. Но, глядя на свой пустой карман, я понимаю, что здесь без марихуанки я точно не выживу.

Встречаю новых друзей, которые делят мою страсть к наркотикам и музыке. Вместе мы ищем места, где можно курить и нюхать запах свободы. Стоит только спросить у прохожего, и вот мы уже на крыше небоскреба, шмоляя марихуанку в мире бетона и стекла.

Снова в самолете, снова новые запахи и новые ощущения. Чувствую, как эти закладки дарят мне силы и фокус, чтобы найти тот самый кайф, который искал. А Лондон - это именно то место.

"Хе, а ты знал, что Биг Бен - это просто шутка над обывателями? А я просто шмолью на его фоне!"

Лондонский дым и мой дым - вот что связывает нас. Встречаю местного шмоляра, который предлагает мне попробовать новую вмазку. Я соглашаюсь сразу, ведь я всегда готов идти на риск. И вот мы уже вмазанные и готовые шмолить долгую ночь где-то в темных улочках Лондона.

В самолете снова. Я вижу, как океаны превращаются в землю и земля - в океаны. Это круто. Но Бангкок - это уже другой уровень. Здесь каждый уголок напоминает мне о моем путешествии. Встречаю местного шамана, который предлагает мне попробовать местную вмазку, которая обещает необычные ощущения.

"Пробегусь по улицам Бангкока и покажу этому городу, кто здесь настоящий шмол"

Итак, я с новыми друзьями пробегаю по улицам Бангкока, обжигаясь жарким солнцем и проникаясь духом этого места. Вмазка работает, ощущения даже превосходят мои ожидания. Я чувствую себя богом этого города, находящимся настолько высоко, что даже облака под ногами.

Но как вся хорошая история, мое кругосветное путешествие подходит к концу. Пришло время вернуться домой, где меня ждут новые горизонты и студийные записи, где я смогу воплотить все свои впечатления в музыку.